Управлінський облік - це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі керування підприємством. 

Це означає, що управлінський облік застосовується насамперед у внутрішніх господарських операціях підприємства, і головною його метою є забезпечення інформацією керівників різних рівнів керування підприємством, які несуть відповідальність за досягнення статутних цілей підприємства. Тобто управлінський облік - це інструмент оперативного керування підприємством, який за правильної аналітики дозволяє керувати компанією «поза часом».

Це коли Ви розумієте, навіщо потрібно витратити певну суму грошей на що-небудь і чи неможливо це чимось замінити, яка буде ефективність від покупки, тому що це все веде до витрат, а вони мають бути обгрунтовані. 

Можна буде побачити, у скільки обходиться одна одиниця товару в повній собівартості (не лише торгова націнка, а й накладні витрати: оренда офісів, зв'язок, реклама, зарплата, доставка товару, та ін. витрати). Це дозволить дізнатися, наскільки ж рентабельний той чи інший товар і у скільки в грошовому вираженні він нам реально обходиться. 

А з цього випливає планування витрат на рекламу, яка його і просуває на ринку. Можливо, потрібно в один товар вкладати більше реклами, а в інший менше, оскільки він і так уже розкручений.

Це облік, який:

- створює можливість відстежувати та коригувати доходи і витрати підприємства, порівнювати їх з даними бухгалтерського обліку з метою пошуку оптимальної системи оподаткування;
- формує повну та достовірну інформацію про порядок обліку для цілей оподаткування господарських операцій, здійснених платником податку протягом звітного (податкового) періоду.

Система правильного ведення податкового обліку на підприємстві повинна бути організована платником податку самостійно і відображати порядок формування сум доходів і витрат, порядок визначення частки витрат, які враховуються для цілей оподаткування в поточному податковому (звітному) періоді, суму залишку витрат, яка підлягає віднесенню на витрати в наступних податкових періодах, порядок формування сум створюваних резервів, а також суми заборгованості за розрахунками з бюджетом з податків.

Фінансовий облік - це облік наявності та руху фінансових ресурсів підприємств. Основою фінансового обліку є бухгалтерський облік. 
Фінансовий облік - це інформація про поточні витрати за основними напрямками цих витрат, доходи фірми, про стан дебіторської та кредиторської заборгованості, про розміри фінансових інвестицій і доходів від них, стан джерел фінансування і т. п.
Фінансовий облік охоплює інформацію, яка не тільки використовується для внутрішнього керування, а й повідомляється зовнішнім користувачам. При цьому зовнішніми користувачами бухгалтерської інформації можуть бути власники акцій і кредитори (дійсні і потенційні), постачальники, покупці, представники податкових служб і позабюджетних фондів, службовці підприємства.
Для цілей управлінського внутрішньогосподарського фінансового та виробничого аналізу використовується більш широке коло показників, необхідних для планування, прогнозування, прийняття рішень, що визначають діяльність підприємств. Аналіз, який здійснюється за межами підприємства, виконується на основі офіційної звітності підприємств. Такий підхід, з одного боку, обмежує можливості аналізу колом опублікованих показників, а з іншого, дозволяє застосовувати типові методи аналізу як до окремих підприємств, так і до їх масивів: груп підприємств, розташованих на одній території, що належать до певної галузі або сектору економіки і т . д. До складу інформації, обов'язкової для фінансового обліку, входять звітний баланс, звіт про фінансові результати діяльності підприємств, звіт про рух грошових коштів та ін.
Перелік інформації, що публікується, визначається законодавством країни, а методологія визначення показників має відповідати встановленим стандартам, в т. ч. міжнародним бухгалтерським стандартам, якщо це передбачено законодавством. Дані фінансового обліку використовуються акціонерами фірм, банками, що кредитують підприємства, інвесторами, органами державного управління і т. д. У сукупності вони характеризують ефективність використання фінансових і виробничих ресурсів, кількість і якість виробленої та реалізованої продукції, розмір витрат ресурсів (собівартість) і застосованих ресурсів (авансованого капіталу).
Обсяги реалізації і собівартості визначають розмір прибутку підприємств. Співвідношення обсягу реалізації із застосованими ресурсами характеризує віддачу основних та обігових коштів у вигляді продукції та оборотність капіталу. У сукупності ці показники визначають рентабельність застосованого капіталу і реалізованої продукції, використання власних і позикових коштів, а також загальні фінансові результати господарської діяльності підприємств. Розмір отриманого прибутку в поєднанні з оборотністю оборотних коштів і рухом грошових коштів визначає фінансовий стан і платоспроможність підприємств.
Власники акцій прагнуть мати відомості про вартість їх капіталовкладень і про те, який прибуток отримується з акцій.
Наймані працівники хочуть мати у своєму розпорядженні дані про здатність підприємства задовольняти вимоги підвищення заробітної плати і утримуватися від надлишку робочої сили.
Кредитори та власники позикового капіталу потребують інформації про здатність тієї чи іншої фірми виконати взяті фінансові зобов'язання.
Такі державні організації, як Держкомстат України і податкова інспекція, також збирають бухгалтерську інформацію і при цьому приділяють увагу деталізованим даним про декларований прибуток, нараховувані податки, про обсяги капіталовкладень, майно і т. д. В основі фінансового обліку лежить відомий балансовий метод , який застосовується шляхом реєстрації господарських фактів і подій за допомогою подвійного запису на рахунках. Загалом фінансовий облік втілив в собі традиційний бухгалтерський облік, звільнений від формування не властивої йому інформації для внутрішньогосподарського керування (під яким прийнято розуміти внутрішньогосподарський розрахунок).
Основне завдання фінансового обліку - це достовірність обліку фінансових результатів діяльності підприємства, його майнового і фінансового стану. До фінансового обліку більшою мірою відносяться питання колишньої діяльності, які призначені для складання зовнішньої звітності підприємства.

Це складання прогнозних бюджетів руху грошових коштів, так званий БДДС, бюджетів доходів і витрат та контроль їх виконання (потрібно визначити, скільки грошей, куди витрачати, де заощадити, який передбачається потік надходжень від продажів (плани начальників відділу, скільки вони прогнозують продати товару на місяць) і де взяти резерви, якщо виходить перевищення витратної частини бюджету).

Означає необхідність забезпечення наявності грошей на підставі фінансового плану, який необхідно буде отримати з усіх відділів: як продається товар, які можна запропонувати додаткові товари, щоб збільшити продажі в компанії.

Це отримання максимальної ефективності від роботи компанії, а полягає вона в тому, щоб робити «правильні речі». Це означає продавати або виробляти такі товари і послуги, які затребувані суспільством, а значить призводять до заробляння грошей компанією, причому, якщо більше знатимемо про товар, який продаємо, про конкурентів, про ціни, про заміщення цього товару чимось іншим зі своїх резервів, то отримаємо більш прогнозований прибуток, ніж наші конкуренти, а також зможемо нівелювати знижками на товар, якщо у нас є резерв грошових потоків, при цьому можна і від залишків позбутися, і грошей заробити.

Це коли співробітник подзвонив і отримав чітку відповідь, йому не доводиться щось додумувати і щось вигадувати - він вже отримав правильну інформацію та приступає до дії.

Це коли потрібно проконтролювати, чи знають співробітники про комерційну таємницю на підприємстві, про обсяги продажів, про кількість співробітників в компанії, офіс орендований чи власний і т. д., і якщо вони про це все знають, то потрібно вживати заходів щодо безпеки і нерозголошення інформації шляхом укладення договорів про нерозголошення комерційної таємниці з персоналом. Також важливо HR-менеджеру виявити ключових співробітників в кожному відділі і скласти план з їх заміщення на випадок їх поспішного звільнення з невідомих причин. 

Можливо, виникне необхідність у проведенні тренінгів для передання досвіду та інформації, в навчанні ключових моментів роботи інших співробітників, що може послужити запобіганням паралізації відділів.

Існує безліч показників ефективності роботи компанії (Коефіцієнт оборотності і грошей, і товарів, Коефіцієнт платоспроможності, Коефіцієнт ліквідності, собівартість товарів, аналіз кредиторської - дебіторської заборгованості і т. д.)